Пошук ліків

Тонорма — інструкція для медичного застосування

ІНСТРУКЦІЯ

 для медичного застосування препарату

ТОНОРМА

(TONORMA)

Загальна характеристика:

основні фізико-хімічні властивості: таблетки, покриті оболонкою, жовто-оранжевого кольору, із двоопуклою поверхнею, з рискою;

склад: 1таблетка містить атенололу 0,100 г; хлорталідону 0,025 г; ніфедипіну 0,010 г;

допоміжні речовини: магнію карбонат основний, крохмаль картопляний, аеросил, тальк, магнію стеарат, натрію лаурилсульфат, гідроксипропілм етилцелюлоза Methocel E50 LV Premium, гідроксипропілм етилцелюлоза Methocel E5 Premium LV, поліетиленгликоль 1500 абополі етиленоксид 1500 або Macrogol 1500, титану двоокис, барвник (Sunset yellowЕ. Е. С. №110).

Форма випуску. Таблетки, покриті оболонкою.

Фармакотерапевтична група. Селективні бета1 — адреноблокатори в комбінації з іншими гіпотензивними засобами. Код АТС C07F В 0З.

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Тонорма-Дарниця є комбінованим антигіпертензивним препаратом. Антигіпертензивні ефекти препарат узумовлені механізмом дії її складових компонентів, і в першу чергу, основного зних – атенололу. Атенолол є селективним блокатором бета-адренорецепторів, якому притаманні антигіпертензивний та антиангінальний ефекти. Він не має внутрішньоїсимпатоміметичної активності. Блокуючи бета-адренорецептори, зменшує стимулювальнудію на серцево-судинну систему симпатичного відділку вегетативної нервової системи і циркулюючих у крові катехоламінів. Атенолол зменшує автоматизмсинусового вузла, частоту серцевих скорочень у спокої та під час фізичного навантаження, скоротність і збудливість міокарда, уповільнює AV провідність, знижує потребу міокарда у кисні.

Ніфедипін — блокатор кальцієвих каналів групи дігідропіридину. Він пригнічує трансмембранне потенціал залежне надходження іонів кальцію в клітину, головним чином у гладком’язові клітини судин. Ніфедипін справляєантигіпертензивну та антиангінальну дію, викликаючи розширення периферійних і коронарних судин, що призводить до зменшення загального периферійного судинного опору і пост навантаження на серце, поліпшує кровопостачання міокарда, зменшує його потребу у кисні. Комбінація атенололу з ніфедипіном зумовлює посиленняантигіпертензивного ефекту.

Хлорталідон є високоактивним діуретичним засобом. За хімічною будовою відноситься до групи похідних бензотіадіазину, які мають у положенні С (7) сульфонамідну групу. Препарат блокує реабсорбцію натрію в проксимальній ділянці дистальних звивистих канальців нирок, частково діючи і на проксимальніканальці. При цьому іони натрію та хлору виводяться з організму в еквівалентній кількості. Хлорталідон виявляє ефективність у ряді випадків рефрактерності догідрохлортіазиду (гіпотіазиду). Він викликає невиражений калійуретичний ефект іу застосованій дозі, як правило, не потребує корекції вмісту калію в організмі.

Фармакокінетика. Складові діючи речовини препарату не утворюють комплексу, тому метаболізм кожного компоненту перебігає своїм шляхом. Після перорального застосування Тонорми основний його компонент атенолол абсорбується у шлунково-кишковому тракті в кількості 50-60 %. Період напів виведення ( Т½) становить 6-9 годин і може подовжуватися при порушеній функції нирок. Фармакологічні ефекти препарату виявляються протягом більш тривалого терміну -до 24 годин. З білками крові зв’язується менше як 5 % препарату, об’ємрозподілення становить 0,7 л/кг. 85 % прийнятої дози виводиться із сечею в незміненій формі. Препарат проникає через плацентарний бар’єр і може з’являтисьу грудному молоці. Атеналол практично не проникає через гематоенцефалічнийбар’єр.

Ніфедипін швидко всмоктується при прийомі per os. Максимальна концентрація в плазмі крові виявляється через 30 хвилин після прийому. Періоднапів виведення (Т ½) становить 3-4 години. Близько 80 % виводиться нирками у вигляді неактивних метаболітів, близько 15 % виводяться з фекаліями.

Особливістю дії хлорталідону є відносна тривалість діуретичного ефекту, що зумовлено його повільним виведенням нирками. Діуретичний ефект починається через 2-4 години після прийому і триває протягом однієї доби і більше, інколидо 3 діб.

Хлорталідон добре всмоктується при прийомі per os, у системномукровотоці абсорбується на поверхні еритроцитів, менше зв‘язується з білками плазми. Період напів виведення (Т1/2) тривалий – 30-40годин. Виводиться із сечею (близько 25 %) і калом (близько 75 %).

Показання для застосування. Артеріальні гіпертензії.

Спосіб застосування та дози. Таблетки приймають внутрішньо, під час абопісля їди, не розжовуючи, переважно завжди в один і той же час. Дозу встановлюють індивідуально. Середня доза для дорослих становить 1-2 таблетки надобу. Тривалість курсу встановлює лікар.

Побічна дія. З боку серцево-судинної системи -брадикардія, порушення AVпровідності, відчуття холоду і парестезії в кінцівках, не часто – виникнення ознак серцевої недостатності; з боку центральної нервової системи — головний біль, запаморочення, депресія, відчуття втоми;

з боку травного тракту — нудота, запор, діарея, сухість у роті (рідко);

з боку ендокринної системи — можливий розвиток гіпоглікемічного стану у хворихна цукровий діабет;

з боку статевої системи — можливо відносне зниження потенції;

алергічні реакції — почервоніння та свербіж шкіри;

інші ефекти — посилення потовиділення, рідко — бронхоспазм і зменшення секреції сльозної рідини, кон’юнктивіт.

Протипоказання. Підвищена чутливість до компонентів препарату. AVблокада ІІ-ІІІ ступеня, синоаурикулярна блокада, брадикардія (частота серцевих скорочень менше 50 за хвилину), синдром слабкості синусового вузла, артеріальнагіпотензія, гостра серцева недостатність, кардіогенний шок, метаболічний ацидоз, уремія, наркоз.

Передозування. При передозуванні можливо посилення проявів описаних побічних ефектів. Лікування: симптоматичне, слід вводити атропін, 1-2 мг внутрішньо венно і під час вираженої брадикардії рекомендують вводити внутрішньо венно повільно орципреналін у дозі 0,5 — 1,0 мг.

Особливості застосування. З обережністю слід призначати препарат хворим на цукровий діабет, хворобу Рейно, пацієнтам з об літеруючими захворюваннями периферичних артерій з вираженими порушеннями функції нирок, а також у періоди вагітності і лактації. Відміняти препарат необхідно поступово. Призначення препарату дітям не рекомендується. Пацієнтам похилого віку препарат необхідно призначати в більш низьких дозах, особливо при порушенні функції нирок. За необхідності проведення хірургічного втручання з інгаляційним наркозом прийом препарату відміняється за 3-5 діб до операції.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. При одночасному застосуванні Тонорми з інсуліном, протидіабетичними засобами для прийому per os їх цукрознижувальна активність підсилюється. При застосуванні з антигіпертензивними засобами різних груп посилюється гіпотензивна дія. При призначенні препарату з резерпіном, метил допою, клонідином, верапамілом можливий розвиток вираженої брадикардії.

При порушеннях провідності міокарда необхідно пам’ятати, що препарати наперстянки і Тонорма можуть діяти синергічно і спричинювати розвиток AVблокади. Засоби для наркозу посилюють дію атенололу — основного компонента препарату. При одночасному вживанні алкоголю або психотропних засобів (снодійних, транквілізаторів, антидепресантів, нейролептиків) можливо підсилення гіпотензивного ефекту.

Препарат не рекомендується призначати разом з інгібіторамимоноаміно оксидази (МАО). Атенолол, який входить до складу препарату Тонорма, може знижувати бронхолітичну ефективність симпатоміметичних препаратів і потенціювати дію непрямих антикоагулянтів.

Умови та термін зберігання. Зберігати у сухому, захищеному від світла і недоступному для дітей місці, при температурі не вище +250С. Термін придатності — 2 роки.

Copyright © 2015

To Top