-
 
ГОЛОВНА



ПОШУК ЛІКІВ
А Б В Г Д Е Ж
З И Й К Л М Н
О П Р С Т У Ф
Х Ц Ч Ш Э Ю Я

Алфавітний покажчик лікарських препаратів
А Б В Г Д Е Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Э Ю Я

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

МІТОМІЦИН

(MITOMYCIN)

 

Загальна характеристика:

Міжнародна та хімічна назви: мітоміцин; (1аS,8R,8аR,8bS)-6-аміно-4,7-диоксо-1,1а,2,6,8а,8b-гексагідро-8а-метокси-5-метилазирино [2,3,3,4] пірроло]-індол-8-ілметилкарбамат;

основні фізико-хімічні властивості: пурпурно-сині кристали або кристалічний порошок;

склад: кожний флакон містить:

 мітоміцину 10мг;

допоміжні речовини : маннітол.

 

Форма випуску. Порошок для приготування розчину ін’єкцій.

 

Фармакотерапевтична група. Протипухлинні антибіотики.

 

Фармакологічні властивості. Протипухлинна дія обумовлена здібністю вибірково порушувати синтез ДНК за рахунок утворення перехрестних зв’язків в молекулі ДНК. Було доведено, що клітини у другій половині пребіосинтетичного періоду і в першій половині біосинтетичного періоду ДНК високочутливі до цього лікарського засобу. Вміст гуаніну і цитозину в ДНК корелює з частотою утворення міжниткових поперечних містків під дією Мітоміцину. В високій концентрації препарат знижує кількість РНК в клітині і пригнічує синтез білка.

 

Фармакокінетика. Мітоміцин, який введено внутрішньовенно(в/в), швидко виводиться з плазми крові. Період напіврозпаду після болюсного в/в введення 30мг препарату складає 17 хвилин. Після введення 30, 20 або 10 мг Мітоміцину в/в максимальна концентрація препарату в сироватці крові складає 2,4, 1,7 і 0,52мкг/мл, відповідно. Кліренс препарату визначається переважно ступенем його метаболізму в печінці, однак препарат метаболізується і в інших тканинах. Швидкість елімінації Мітоміцину зворотньо пропорційна максимальній концентрації препарату в сироватці крові. Це обумовлено тим, що при концентрації насичення пригнічуються механізми метаболізму активної речовини. Приблизно 10% введеного Мітоміцину виводиться в незміненому вигляді з сечею. В організмі може метаболізуватись обмеженена кількість препарату. При наступному підвищенні дози збільшується відсоток активної речовини, яка виділяється з сечею, в незміненому вигляді. У дітей екскреція в/в введеного Мітоміцину підлягає тим же закономірностям.

 

Показання для застосування. Призначають в комбінації з іншими хіміотерапевтичними засобами при метастазуючій аденокарциномі шлунку і підшлункової залози, а також застосовують для паліативного лікування ряду пухлин в разі неефективності засобів, що застосовувались раніше.

 

Спосіб застосування та дози. Дорослим препарат призначають зазвичай в/в повільно в дозі 4 – 6мг/добу 1 – 2 рази на тиждень.

 При послідовній схемі застосування дорослим призначають в/в 2мг препарату 1 раз на добу щоденно.

 При інтермітуючій схемі застосування препарату дорослим призначають препарат в/в 10 – 30мг 1 раз на добу з інтервалом 1 – 3 тижні або більше.

 При використанні в складі поліхіміотерапії дорослим зазвичай призначають 2 – 4мг препарату 1 раз на добу 1 – 3 рази на тиждень в комбінації з іншими протипухлинними засобами.

 При раку сечового міхура внутрішньоміхурово дорослим вводять 10 – 40мг препарату 1 раз на добу. Для профілактики рецидивів раку сечового міхура внутрішньоміхурово вводять 4 – 10мг препарату 1 раз на добу або 1 раз в два дні.

 При необхідності препарат можна також вводити в/а, інтрамедулярно, інтраплеврально або внутрішньочеревинно в дозі 2 – 10мг 1 раз на добу для дорослих. Доза може бути скоригована з урахуванням віку і тяжкості симптомів.

 Перед застосуванням 2мг препарату розчиняють в 5мл дистильованої води для ін’єкцій.

 

Побічна дія. Мієлосупрессія (лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія, анемія, панцитопенія), кровотечі, підвищення артеріального тиску (АТ), зменшення маси тіла, анорексія, нудота, блювання, стоматит, діарея, загальне нездужання, альбумінурія, нефропатія з ОПН, фіброз легенів, інтерстиціальна пневмонія (лихоманка, кашель, задишка, еозинофілія, інфільтрати на рентгенограмі), висипка на шкірі, алопеція, біль по ходу вени, флебіт і тромбоз в місці введення. Екстравазія препарату може призводити до розвитку некрозу м’яких тканин. При введенні в печінкову артерію може виникати ураження печінки і м’яких тканин (холицестит, некроз жовчних протоків, ураження паренхіми печінки). При внутрішньоміхуровому введенні можливий цистіт, гематурія. В\в введення препарату може викликати біль, гіперемію шкіри, еритему і бульозну висипку, ерозії та виразки шкіри і м’яких тканин в місці введення (застосування слід припинити і прийняти відповідні терапевтичні заходи). Препарат є потенційно мутагенним і канцерогенним агентом.

 

Протипоказання. Підвищена чутливість до препарату, період вагітності і годування груддю.

 

Передозування. Можливе посилення побічної дії. Лікування симптоматичне.

 

Особливості застосування. Препарат не використовують для проведення первинної хіміотерапії, його застосування не є альтернативою хірургічним методам лікування і/або променевої терапії.

 З обережністю необхідно призначати препарат наступним групам пацієнтів: хворим з порушеною функцією печінки або нирок (збільшення вираженості побічних ефектів), пацієнтам з мієлосупресією, інфекційними захворюваннями, в тому числі

вітряною віспою (можливий розвиток життєво небезпечних системних реакцій), дітям. У разі необхідності застосування препарату у лікуванні дітей і осіб репродуктивного віку слід враховувати його дію на статеві залози.

Під час лікування необхідно постійно контролювати лабораторні показники (гематологічні параметри, функціональні печінкові і ниркові тести). В разі виявлення анемії з наявністю фрагментованих еритроцитів, тромбоцитопенії, ниркової або печінкової дисфункції лікування препаратом необхідно припинити. При розвитку симптомів ураження легенів препарат відміняють, призначають глюкокортикостероїди.

У зв’язку з тим, що потрапляння препарату до зон, суміжних із зонами введення при внутрішньоартеріальному введенні, може зумовити виразку шлунка і дванадцятипалої кишки, кровотечі, прорив органу та ін. Правильне розташування катетера в зоні введення препарату повинно бути підтверджено рентгенографічно.

Оскільки ефективність препарату може знижуватися при використанні розчиників з низьким значенням рН, рекомендовано використовувати розчин безпосередньо після приготування.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. При комбінованому застосуванні з іншими протипухлинними засобами і/або променевою терапією мієлосупресія та інші прояви токсичної дії препаратів можуть посилюватись. При одночасному застосуванні з алкалоїдами барвінку рожевого можуть розвиватись бронхоспазм і задишка. Не слід змішувати препарат з іншими розчинами для ін’єкцій, які мають низьке значення рН (зниження активності препарату).

 

Умови та термін зберігання. Зберігати при температурі 150С – 300С, в захищеному від світла та недоступному для дітей місці. Термін зберігання – 2 роки.

 


Алфавітний покажчик лікарських препаратів
А Б В Г Д Е Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Э Ю Я


   Внимание! Вся информация представленная на сайте получена из общедоступных источников и служит исключительно для ознакомления!
   Все права принадлежат их законным правообладателям.