Помогите спасти ребенка!




Украинская Баннерная Сеть
медицина акушерство гинекология педиатрия неотложная помощь инфекционные болезни профилактические прививки стоматология хирургия лекарственные препараты справочники


Украинская Баннерная Сеть
Алфавітний покажчик лікарських препаратів

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

МІТОМІЦИН

(MITOMYCIN)

 

Загальна характеристика:

Міжнародна та хімічна назви: мітоміцин; (1аS,8R,8аR,8bS)-6-аміно-4,7-диоксо-1,1а,2,6,8а,8b-гексагідро-8а-метокси-5-метилазирино [2,3,3,4] пірроло]-індол-8-ілметилкарбамат;

основні фізико-хімічні властивості: пурпурно-сині кристали або кристалічний порошок;

склад: кожний флакон містить:

 мітоміцину 10мг;

допоміжні речовини : маннітол.

 

Форма випуску. Порошок для приготування розчину ін’єкцій.

 

Фармакотерапевтична група. Протипухлинні антибіотики.

 

Фармакологічні властивості. Протипухлинна дія обумовлена здібністю вибірково порушувати синтез ДНК за рахунок утворення перехрестних зв’язків в молекулі ДНК. Було доведено, що клітини у другій половині пребіосинтетичного періоду і в першій половині біосинтетичного періоду ДНК високочутливі до цього лікарського засобу. Вміст гуаніну і цитозину в ДНК корелює з частотою утворення міжниткових поперечних містків під дією Мітоміцину. В високій концентрації препарат знижує кількість РНК в клітині і пригнічує синтез білка.

 

Фармакокінетика. Мітоміцин, який введено внутрішньовенно(в/в), швидко виводиться з плазми крові. Період напіврозпаду після болюсного в/в введення 30мг препарату складає 17 хвилин. Після введення 30, 20 або 10 мг Мітоміцину в/в максимальна концентрація препарату в сироватці крові складає 2,4, 1,7 і 0,52мкг/мл, відповідно. Кліренс препарату визначається переважно ступенем його метаболізму в печінці, однак препарат метаболізується і в інших тканинах. Швидкість елімінації Мітоміцину зворотньо пропорційна максимальній концентрації препарату в сироватці крові. Це обумовлено тим, що при концентрації насичення пригнічуються механізми метаболізму активної речовини. Приблизно 10% введеного Мітоміцину виводиться в незміненому вигляді з сечею. В організмі може метаболізуватись обмеженена кількість препарату. При наступному підвищенні дози збільшується відсоток активної речовини, яка виділяється з сечею, в незміненому вигляді. У дітей екскреція в/в введеного Мітоміцину підлягає тим же закономірностям.

 

Показання для застосування. Призначають в комбінації з іншими хіміотерапевтичними засобами при метастазуючій аденокарциномі шлунку і підшлункової залози, а також застосовують для паліативного лікування ряду пухлин в разі неефективності засобів, що застосовувались раніше.

 

Спосіб застосування та дози. Дорослим препарат призначають зазвичай в/в повільно в дозі 4 – 6мг/добу 1 – 2 рази на тиждень.

 При послідовній схемі застосування дорослим призначають в/в 2мг препарату 1 раз на добу щоденно.

 При інтермітуючій схемі застосування препарату дорослим призначають препарат в/в 10 – 30мг 1 раз на добу з інтервалом 1 – 3 тижні або більше.

 При використанні в складі поліхіміотерапії дорослим зазвичай призначають 2 – 4мг препарату 1 раз на добу 1 – 3 рази на тиждень в комбінації з іншими протипухлинними засобами.

 При раку сечового міхура внутрішньоміхурово дорослим вводять 10 – 40мг препарату 1 раз на добу. Для профілактики рецидивів раку сечового міхура внутрішньоміхурово вводять 4 – 10мг препарату 1 раз на добу або 1 раз в два дні.

 При необхідності препарат можна також вводити в/а, інтрамедулярно, інтраплеврально або внутрішньочеревинно в дозі 2 – 10мг 1 раз на добу для дорослих. Доза може бути скоригована з урахуванням віку і тяжкості симптомів.

 Перед застосуванням 2мг препарату розчиняють в 5мл дистильованої води для ін’єкцій.

 

Побічна дія. Мієлосупрессія (лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія, анемія, панцитопенія), кровотечі, підвищення артеріального тиску (АТ), зменшення маси тіла, анорексія, нудота, блювання, стоматит, діарея, загальне нездужання, альбумінурія, нефропатія з ОПН, фіброз легенів, інтерстиціальна пневмонія (лихоманка, кашель, задишка, еозинофілія, інфільтрати на рентгенограмі), висипка на шкірі, алопеція, біль по ходу вени, флебіт і тромбоз в місці введення. Екстравазія препарату може призводити до розвитку некрозу м’яких тканин. При введенні в печінкову артерію може виникати ураження печінки і м’яких тканин (холицестит, некроз жовчних протоків, ураження паренхіми печінки). При внутрішньоміхуровому введенні можливий цистіт, гематурія. В\в введення препарату може викликати біль, гіперемію шкіри, еритему і бульозну висипку, ерозії та виразки шкіри і м’яких тканин в місці введення (застосування слід припинити і прийняти відповідні терапевтичні заходи). Препарат є потенційно мутагенним і канцерогенним агентом.

 

Протипоказання. Підвищена чутливість до препарату, період вагітності і годування груддю.

 

Передозування. Можливе посилення побічної дії. Лікування симптоматичне.

 

Особливості застосування. Препарат не використовують для проведення первинної хіміотерапії, його застосування не є альтернативою хірургічним методам лікування і/або променевої терапії.

 З обережністю необхідно призначати препарат наступним групам пацієнтів: хворим з порушеною функцією печінки або нирок (збільшення вираженості побічних ефектів), пацієнтам з мієлосупресією, інфекційними захворюваннями, в тому числі

вітряною віспою (можливий розвиток життєво небезпечних системних реакцій), дітям. У разі необхідності застосування препарату у лікуванні дітей і осіб репродуктивного віку слід враховувати його дію на статеві залози.

Під час лікування необхідно постійно контролювати лабораторні показники (гематологічні параметри, функціональні печінкові і ниркові тести). В разі виявлення анемії з наявністю фрагментованих еритроцитів, тромбоцитопенії, ниркової або печінкової дисфункції лікування препаратом необхідно припинити. При розвитку симптомів ураження легенів препарат відміняють, призначають глюкокортикостероїди.

У зв’язку з тим, що потрапляння препарату до зон, суміжних із зонами введення при внутрішньоартеріальному введенні, може зумовити виразку шлунка і дванадцятипалої кишки, кровотечі, прорив органу та ін. Правильне розташування катетера в зоні введення препарату повинно бути підтверджено рентгенографічно.

Оскільки ефективність препарату може знижуватися при використанні розчиників з низьким значенням рН, рекомендовано використовувати розчин безпосередньо після приготування.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. При комбінованому застосуванні з іншими протипухлинними засобами і/або променевою терапією мієлосупресія та інші прояви токсичної дії препаратів можуть посилюватись. При одночасному застосуванні з алкалоїдами барвінку рожевого можуть розвиватись бронхоспазм і задишка. Не слід змішувати препарат з іншими розчинами для ін’єкцій, які мають низьке значення рН (зниження активності препарату).

 

Умови та термін зберігання. Зберігати при температурі 150С – 300С, в захищеному від світла та недоступному для дітей місці. Термін зберігання – 2 роки.

 


Алфавітний покажчик лікарських препаратів
А | Б | В | Г | Д | Е | Ж | З | І | Й | К | Л | М | Н 0-1
A-Z
ПОВНИЙ
ПЕРЕЛІК
О | П | Р | С | Т | У | Ф | Х | Ц | Ч | Ш | Ю | Я


   Внимание! Вся информация представленная на сайте получена из общедоступных источников и служит исключительно для ознакомления!
   Все права принадлежат их законным правообладателям.